17. Революція Гідності: простір для діалогу та множинності поглядів

Мета (завдання) вправ

Продемонструвати багатоаспектність суперечливих питань, які не мають однозначних відповідей та можуть сприйматися по-різному. Створити умови для самостійного формулювання різнобічних аргументів щодо ключових подій Революції Гідності. Сприяти усвідомленню учасниками й учасницями власної громадянської позиції через створення безпечного простору для активного слухання та обговорення альтернативних поглядів.

Очікувані результати навчання

Учасники та учасниці

• розпізнають багатовимірність суперечливих питань та різноманітність інтерпретацій історичних подій; 
• самостійно формулюють різнобічні аргументи щодо ключових подій Революції Гідності;
• практикують активне слухання та виявляють повагу до думок, що відрізняються від їхніх власних; 
• артикулюють і аргументовано обґрунтовують власну позицію щодо складних суспільно-політичних тем; 
• усвідомлюють, що зміна власної думки під впливом переконливих аргументів є ознакою критичного мислення, а не слабкості; 
• розуміють цінність відкритого діалогу та плюралізму думок для розвитку демократичного суспільства.

Опис вправи / Хід вправи

Учасники та учасниці аналізують дискусійні твердження про Революцію Гідності, формулюють аргументи з різних позицій та формують власне ставлення. Ця модифікація вправи фокусується на розвитку уміння аргументувати та критично осмислювати різні перспективи.

1. Об’єднайте учасників та учасницю у пари. Запропонуйте їм утворити два кола – внутрішнє та зовнішнє, де партнери стоять обличчям один до одного. Попросіть пари розподілитися по простору так, щоб вони могли комфортно спілкуватися, не заважаючи іншим.
2. Поясніть правила: ви зачитуватимете дискусійні твердження. Учасники зовнішнього кола мають дібрати аргументи «за» (на підтримку тези), а внутрішнього кола – «проти» (для її спростування). Надайте їм 1 хвилину (за потреби – до 2–3 хвилин) для обдумування аргументів, і ще 1 хвилину для обговорення в парах. Після цього учасники внутрішнього кола роблять крок за годинниковою стрілкою, переходячи до нового партнера із зовнішнього кола. Ви зачитуєте наступне твердження, і цикл повторюється. Переконайтеся, що всі зрозуміли правила, та дайте відповіді на запитання.
3. Зачитуйте твердження послідовно (оберіть 5–7 тез із запропонованого переліку або адаптуйте їх до віку та особливостей вашої групи). Дайте час сформулювати аргументи, після чого сигналізуйте про початок обміну аргументами в парах. За бажанням можна робити звуковий сигнал посередині інтервалу (наприклад, за 30 секунд), щоб кожен у парі мав гарантований час висловитися. Рекомендується почати з простого чи нейтрального пробного твердження для розігріву (наприклад: «Школярі та студенти не повинні цікавитися політикою чи брати участь у мітингах, їхнє єдине завдання – навчатися». Можна обрати тезу, яка взагалі не пов’язана з тематико, але цікава молодим людям).
4. Після того, як ви завершите обговорення тез у двох колах, проведіть у кімнаті умовну лінію (її можна позначити малярним скотчем на підлозі). Поясніть, що зараз почнеться друга частина вправи. Запропонуйте учасникам висловити власні ставлення до цих самих тез через “дебати ногами”. Праворуч від лінії стають ті, хто погоджується з твердженням, ліворуч – ті, хто не погоджується (для зручності розкладіть відповідні таблички «Погоджуюся» та «Не погоджуюся»). Поясніть шкалу оцінювання: чим далі від лінії стає людина, тим радикальніша її позиція; перебування безпосередньо на лінії означає, що людина вагається або не визначилася. Попередьте, що під час обговорення ви попросите кількох учасників озвучити свої аргументи. Якщо чийсь аргумент видасться переконливим, будь-хто з присутніх може змінити своє місце у приміщенні, сигналізуючи таким чином про зміну погляду на озвучене твердження.
5. Зачитайте перше твердження з переліку. Коли учасники займуть свої позиції у приміщенні, запропонуйте 1–2 представникам з кожного боку аргументувати свій вибір. Наголошуйте, що під час обговорення можна і варто змінювати свою позицію, якщо чиїсь аргументи здалися переконливими. Сприяйте цьому процесу, м’яко запитуючи: «Хто змінив свою точку зору після нашого обговорення? Це не мусить бути радикальна зміна, можливо, це всього півкроку в бік більшої чи меншої переконаності».
6. Після завершення обговорення всіх запланованих тверджень запросіть групу сісти в коло для підбиття підсумків (рефлексії).

Перелік тверджень:

1. Навіть якби Угоду про асоціацію з ЄС підписали у 2013 році без жодних протестів, Росія все одно розпочала б гібридну агресію проти України, щоб не випустити її зі своєї сфери впливу.
2. Концерти, пісні та малюнки під час Революції Гідності були просто розвагою і ніяк не впливали на перебіг подій.
3. У будь-якому фізичному зіткненні між протестувальниками та правоохоронцями провина завжди лежить на силовиках, оскільки вони мають владні повноваження та зброю.
4. Соціальні мережі та незалежні онлайн-трансляції (стріми) відіграли у перемозі Майдану вагомішу роль, ніж заклики тогочасних опозиційних політиків.
5. Масштабний «ленінопад» та перейменування вулиць, які розпочалися під час Революції Гідності, були несвоєчасними й лише відволікали суспільство від нагальних економічних реформ.
6. Революція Гідності утвердила українську мову як ключовий маркер патріотизму, нівелювавши внесок російськомовних громадян у протестний рух.
7. Те, що за роки, які минули, більшість організаторів та виконавців розстрілів на Майдані так і не понесли покарання, свідчить про провал ключових цінностей та ідеалів Революції Гідності.
8. Революція Гідності сформувала в українців «синдром завищених очікувань», через який суспільство ставиться надміру критично до будь-якої легітимної влади, що заважає стабільному розвитку країни.
9. Революція Гідності призвела до зміни політичних лідерів, але не зруйнувала олігархічно-кланову систему управління державою.
10. Економічна криза та девальвація гривні у 2014–2015 роках були прямим наслідком спричиненої Майданом нестабільності, а не результатом політики попереднього режиму.
11. Без фінансової, організаційної та лобістської підтримки української діаспори за кордоном Майдан не зміг би вистояти.
12. Участь у Майдані праворадикальних організацій (зокрема «Правого сектору») зашкодила міжнародному іміджу України та дала Кремлю зброю для ведення інформаційної війни.

Рефлексія

Поради для вчителів / педагогів

Будьте фасилітатором, а не арбітром. Ваше завдання – спрямовувати процес, а не виступати істиною в останній інстанції. Утримуйтеся від висловлення власної позиції чи оцінки відповідей учасників. Процес обговорення та пошуку аргументів є значно важливішим за кінцеву «правильну» відповідь.

Створіть безпечний простір. Перед початком вправи домовтеся про правила взаємоповаги. Наголосіть, що вправа є безпечним майданчиком для висловлення будь-яких думок, якщо вони не порушують людську гідність. Закріпіть ключове правило демократичного діалогу: «Ми критикуємо ідеї та аргументи, а не особистість».

Забезпечуйте рівність голосів. Запрошуйте до слова представників різних точок зору, але не змушуйте нікого висловлюватися силою. Якщо помічаєте, що окремі учасники домінують в дискусії, м’яко переспрямуйте увагу: «Дякуємо за цікаву думку! А що думають ті, хто ще не висловлювався сьогодні?».

Динаміка і тайм-менеджмент. Не затягуйте обговорення одного твердження на лінії – оптимальний час становить до 5 хвилин на одну тезу. Це допоможе зберегти високий рівень залученості та уваги.

Підтримуйте сміливість та індивідуальність. Відзначайте як позитивний крок рішення змінити свою позицію під впливом аргументів – це демонстрація критичного мислення, а не слабкості чи конформізму. Також підтримайте тих, хто опинився в меншості або наодинці: подякуйте за сміливість мати власну, незалежну думку. Захищайте меншість від будь-якого групового тиску

Необхідні матеріали

• Кімната чи ін. простір, достатньо великий, щоб учасники й учасниці могли вільно пересуватися;
• малярний скотч (але не обов’язково, кімнату можна поділити на дві частини умовно);
• аркуші з видрукуваними або чітко написаними фразами «погоджуюся», «не погоджуюся» (опційно);
• підготований перелік тверджень (можна їх перенести на презентацію, щоб учасники та учасниці могли їх прочитати. Важливо, щоб ці твердження з’явилися одне за іншим, а не всі відразу);
• стільці для всіх присутніх, щоб провести рефлексію.

Автори / Авторське право

Леся Юрчишин, ТОВ “Новопечерська школа-ліцей І-ІІІ рівнів”; Христина Чушак, Європейський центр ім. Вергеланда.