16. Революція Гідності через призму різних досвідів

Мета (завдання) вправ

Продемонструвати багатовимірність подій Революції Гідності та показати учасникам, що складні суспільно-політичні й суперечливі питання не мають однозначних відповідей.

Стимулювати формування самостійної, усвідомленої громадянської позиції учасників на основі критичного аналізу почутих аргументів.

Очікувані результати навчання

Учасники та учасниці:

• аналізують події та наслідки Революції Гідності з різних перспектив, враховуючи політичні, соціальні, економічні та регіональні чинники;
• артикулюють та аргументовано обґрунтовують позицію й погляди від імені певного персонажа (ролі), навіть якщо вони повністю суперечать їхнім особистим переконанням;
• демонструють історичну емпатію та здатність розуміти логіку вчинків людей із відмінним від їхнього життєвим досвідом чи ідеологічними орієнтирами;
• усвідомлюють важливість інклюзивного діалогу, почуття гідності та різноманіття думок як фундаментальних засад розвитку демократичного суспільства.

Опис вправи / Хід вправи

Це – рольова гра, яка має на меті допомогти молоді розвинути емпатію, навчитися бачити складні історичні події з різних перспектив та зрозуміти мотиви людей, чиї погляди можуть суттєво відрізнятися від їхніх власних.

1. Із переліку ролей, запропонованих нижче (Додаток 1), оберіть ті ролі, які будуть актуальними для вашої групи. Також можете запропонувати власні описи ролей за зразком. Важливо, щоб серед ролей були люди з різним життєвим досвідом, ідеологічними переконаннями тощо. 
2. Роздрукуйте та розріжте описи ролей відповідно до кількості людей у групі. Деякі ролі можуть повторюватися. Поясніть правила: ви запропонуєте всім витягнути одну роль та дасте час, щоб “вжитися” в неї. Поясніть учасникам та учасницям, що на час тривання вправи вони мають максимально уявити себе у ролі людини, яка їм випаде у результати лотереї. Вони мають намагатися думати так, як думала б ця людина. Дайте учасникам та учасницям втягнути ролі та відведіть 3-5 хв на те, щоб вони вивчили опис людини та спробувала уявити себе на її місці. 
3. Із переліку тверджень нижче оберіть декілька (5-7) твреджень, які будуть цікаві для вашої групи. Також можете сформулювати власні твердження за зразком.
4. Проведіть у кімнаті умовну лінію (її можна позначити малярним скотчем на підлозі). Поясніть, що зараз учасники та учасниці почують низку тез. Вони мають зайняти відповідне місце щодо лінії відповідно до того, як би думав / думала людина, чию роль вони отримали (а не відповідно до їхнього власного переконання): праворуч від лінії стають ті, чиї персонажі погоджуються з твердженням, ліворуч – ті, чиї персонажі не погоджуються (для зручності розкладіть відповідні таблички «Погоджуюся» та «Не погоджуюся»). Поясніть шкалу оцінювання: чим далі від лінії стає людина, тим чіткіша її позиція. Перебування безпосередньо на лінії означає, що людина вагається або не визначилася. Попередьте, що під час обговорення ви попросите кількох учасників озвучити свої аргументи (без озвучення їхніх ролей).
5. Зачитайте перше твердження з переліку. Коли учасники займуть свої позиції у приміщенні, запропонуйте кільком представникам з кожного боку від лінії (і на лінії) аргументувати свій вибір. Повторіть ту саму процедуру з усіма підготованими вами твердженнями.
6. Виведення з ролей: після обговорення останнього підготованого вами твердження дайте чітку інструкцію усім відкласти картки з ролями й назвати своє ім’я: “Зробіть глибокий вдих і видих, відкладіть убік вашу рольову картку. Назвіть уголос своє справжнє ім’я. Тепер ви знову – ви сам/сама”. Запропонуйте зробити коротку заземлювальну вправу (наприклад, поплескати себе по плечах, повернутися навколо власної осі декілька разів, зробити якусь фізичну вправу або навіть проведіть коротку динамічну руханку), щоб учасники та учасниці повернулися до свого реального «Я».
7. * крок на вибір: запропонуйте учасникам та учасницям ще раз проголосувати ногами за ці ж твердження, але цього разу висловлюючи вже їхні власні переконання. Це – досить тривала частина вправи, тому оцініть можливості групи та те, скільки часу у вас на роботу з групою. У жодному разі не замінюйте цією частиною вправи рефлексію!
8. Після завершення обговорення всіх запланованих тверджень запросіть групу сісти в коло для підбиття підсумків (рефлексії). 

Перелік тверджень:

1. День Гідності та Свободи в закладах освіти слід відзначати виключно як день урочистої перемоги та гордості, повністю уникаючи тем скорботи, травм і загибелі людей.
2. Гуманітарна допомога (приготування їжі, збір ліків, теплих речей чи прибирання вулиць) була набагато важливішим внеском у перемогу Майдану, ніж участь у політичних суперечках.
3. Символи Революції Гідності (такі як прапори, гімн, гасла) однаково сприймаються та об’єднують усіх без винятку жителів України, незалежно від регіону їхнього проживання.
4. Під час мирних протестів громадяни мають право блокувати вулиці або розгортати намети на дорогах, якщо влада тривалий час відмовляється їх чути.
5. Революція Гідності утвердила українську мову як єдиний маркер патріотизму, проігнорувавши значний внесок російськомовних або іншомовних громадян у протест.
6. Під час запеклих вуличних протистоянь журналісти мали залишатися абсолютно нейтральними, висвітлюючи позиції силовиків і протестувальників однаково, без жодних власних емоцій чи оцінок.
7. Застосування протестувальниками «коктейлів Молотова» та бруківки проти озброєної поліції після перших жорстоких розгонів було виправданою самообороною, а не порушенням принципів мирного протесту.
8. Щоб уникнути розколу в суспільстві, держава повинна запровадити один обов’язковий підручник з історії з єдиним схваленим трактуванням Майдану, заборонивши альтернативні погляди на ці події в школах.
9. Релігійні організації та церкви мали триматися осторонь Майдану і не надавати притулок чи медичну допомогу протестувальникам, щоб не порушувати принцип відокремлення церкви від держави.
10. Повалення пам’ятників радянської епохи та масове перейменування вулиць під час Революції Гідності стали головним чинником об’єднання українського суспільства навколо нових цінностей.
11. Прагнення України до інтеграції з Європейським Союзом та НАТО є виключно внутрішньою справою українців, яка жодним чином не мала б турбувати чи провокувати сусідні держави.
12. Правоохоронці під час масових заворушень зобов’язані беззастережно виконувати будь-які накази керівництва, оскільки вони складали присягу на захист державного ладу та громадського порядку.
13. Залучення іноземних дипломатів та міністрів як посередників у переговорах між Майданом і президентом у лютому 2014 року свідчило про нездатність українців самостійно розв’язувати власні політичні кризи.
14. Задля збереження територіальної цілісності та миру після лютого 2014 року нова влада мала піти на компроміс і оголосити загальне національне примирення, повністю відмовившись від переслідування колишніх високопосадовців.

Рефлексія

Поради для вчителів / педагогів

Забезпечте психологічну безпеку. Тема Революції Гідності є живою, чутливою та емоційною. Обов’язково перед стартом встановіть чіткі правила взаємоповаги: «Ми досліджуємо суспільні ролі, а не засуджуємо однокласників», «Ми критикуємо ідеї та аргументи, а не особистість». Жоден учасник не має зазнавати тиску за висловлену позицію свого персонажа.

Робота зі «складними» та непопулярними ролями. Деяким підліткам випадуть емоційно важкі ролі (наприклад, силовик «Беркута» чи «тітушка»). Попередьте групу, що ці картки створені не для виправдання насильства чи дій певних груп, а для розуміння соціально-політичних механізмів конфлікту. Підтримайте учнів із такими ролями, зауваживши, що представити непопулярну точку зору – це вияв акторської майстерності, зрілості та критичного мислення.

Обов’язковий вихід із ролі. Не ігноруйте цей крок у вправі! Підлітки можуть занадто сильно емоційно залучитися у роль і перенести суперечку у перерву чи повсякденне спілкування. Дайте чітку інструкцію відкласти картки, назвати своє ім’я та зробити коротку заземлювальну вправу (наприклад, поплескати себе по плечах, повернутися навколо власної осі декілька разів, зробити якусь фізичну вправу або навіть коротку динамічну руханку), щоб повернутися до свого реального «Я».

Позиція фасилітатора, а не судді. Утримуйтеся від оцінок типу «це правильний аргумент», «а ось тут ви помиляєтеся». Натомість використовуйте відкриті запитання: «Звідки у вашого персонажа виникає це переконання?», «Чого саме боїться ця людина?», «Які цінності вона захищає?». Ваша мета – допомогти молоді розкрити глибинну мотивацію персонажа, а не винести моральний вердикт.

Динаміка і тайм-менеджмент. Етап обговорення на лінії має бути динамічним. Не дозволяйте дискусії зациклитися на одній тезі. 3-4 яскравих аргументи з обох боків – і одразу переходьте до наступного твердження. Орієнтовний час на обговорення однієї тези – до 3–4 хвилин, аби залишити достатньо часу для фінальної рефлексії в колі.

Помічайте сміливість. Якщо хтось опинився у певній позиції щодо лінії абсолютно наодинці, подякуйте йому чи їй за сміливість захищати унікальну перспективу свого персонажа та оберігайте його чи її від групового тиску.

Необхідні матеріали

• Кімната чи ін. простір, достатньо великий, щоб учасники й учасниці могли вільно пересуватися;
• малярний скотч (але не обов’язково, кімнату можна поділити на дві частини умовно);
• аркуші з видрукуваними або чітко написаними фразами «погоджуюся», «не погоджуюся» (опційно);
• підготований перелік тверджень (можна їх перенести на презентацію, щоб учасники та учасниці могли їх прочитати. Важливо, щоб ці твердження з’явилися одне за іншим, а не всі відразу);
• роздруковані ролі для учасників та учасниць (на окремих папірцях), за кілкістю людей у групі;
• стільці для всіх присутніх, щоб провести рефлексію.

Автори / Авторське право

Ідея: Вікторія Бойко, Музей Майдану; реалізація – Христина Чушак, Європейський центр ім. Вергеланда

Додаток